Чи вдасться адміністрації Байдена “примусити” українську владу до реальної боротьби з олігархами? Чи дійсно Вашингтон домагається цього? Чи готовий Зеленський до такої боротьби? Який може бути результат? Ці питання портал “Коментарі” вирішив поставити експертам.

Політичний експерт Михайло Чаплига зазначає: “Думаю, що Вашингтон домагається в нових галузях того ж, чого домігся свого часу руками екс-глави НБУ Гонтаревої, розчищаючи під транснаціоналів банківську систему України. Влаштувавши сумнозвісний банкопад. Тепер “західні партнери” хочуть захопити наші надра й землю. А для цього треба розчистити поле для приходу транснаціональних корпорацій (ТНК). Тому наполягають, в тому числі на судовій реформі. А по суті — на перехопленні контролю за судовою системою”.

На думку Михайла Чаплига, це навряд чи можна назвати деолігархізацією.

“Ніяких особливих вимог стосовно Ахметова й Пінчука немає. Тому що вони інтегрувалися в глобальну систему. По суті, самі є частиною ТНК. Не інтегрувався в цю систему, наприклад, Коломойський. Ось його і намагаються прибрати з ринку. Наскільки це буде успішно — незабаром побачимо. Тактичні перемоги в Офісу президента, можливо, будуть. Але стратегічно ми вже програли. Тому що граємо за чужими правилами. Смішно говорити про боротьбу з олігархами, коли половина “слуг” складається з їхніх ставлеників. Як і депутатські групи (“Довіра”, “За Майбутнє”), які періодично підтримують “монобільшість”, коли тій не вистачає голосів. Загалом, буде не деолігархізація, а просто переділ майна того, кого “з’їдять” на користь тих, хто залишився в живих”, — прогнозує політексперт.

На думку керівника Центру аналізу та стратегій (ЦАС) Ігоря Чаленка, сьогодні США до непристойності публічно надсилають сигнали до Києва щодо посилення деолігархізації.

“З одного боку, це можна трактувати як недовіру до нинішнього керівництва України в частині реального проходження шляхом очищення від диктату фінансово-промислових груп (ФПГ). Однак я більше схильний до другого варіанту, а саме “апетит приходить під час їжі”. Зеленського зараз змушують перейти в уже знайомий українцям турборежим за аналогією із роботою Верховної Ради у другій половині 2019 року. Так, є юридичні питання — і великі — в рішеннях і стосовно Коломойського, і Медведчука, і Фукса. Однак політична доцільність превалює над буквою закону і робить це вельми оглушливо”, — зазначає експерт.

Він вважає, що мотивація Вашингтона може мати різні джерела.

“По-перше, як багаторічний союзник України, американська влада досконало знає усі таємниці реальної ситуації в нашій країні, коли корпоративні війни підтискають під себе життєдіяльність держави в цілому. Очевидно, що США налаштовані на руйнування тієї системи, яка сформувалася в другій половині 90-х за президентства Кучми. По-друге, звичайно, не можна не сказати і про побоювання зачистки бізнес-середовища для заходу своїх компаній і взяття під контроль цілих галузей. Сподіваюся, що останнє залишиться нездійсненим прогнозом окремих колег”, — каже Ігор Чаленко.

Керівник ЦАС вважає, що Зеленський дійсно налаштований рішуче — і увійшов в кураж у протистоянні з олігархатом.

“Це цікаво ще й з тієї точки зору, що “політик Зеленський” і був дитям цього ж олігархату, — підкреслює Ігор Чаленко. — Я не вважаю його повністю готовим до цього бою, оскільки головним захистом залишається його рейтинг, який сьогодні є, а чи буде він завтра — вже питання. З кожним днем ставки йдуть на підвищення. І якщо президент не буде діяти швидко, він може потонути в дисбалансі, який викликають власні рішення в цій боротьбі. Наприклад, послабили позиції Ахметова в залізничній галузі, а від цього відразу переміг інший олігарх — Пінчук. Переділ викликає загальне невдоволення, що змушує олігархат вкладатися в опозиційні владі сили. Відповідно найцінніше для Зеленського зараз — це час”.

Джерело