Таку думку висловив політолог, директор аналітичного центру “Третій сектор” Андрій Золотарьов спеціально для Главреда.

З огляду на те, що монобільшість може в будь-який момент розсипатися і потрібно буде збирати нову коаліцію, інших варіантів у Слуги народу, окрім як об’єднатися з Батьківщиною, що означає повернути Юлію Тимошенко в крісло прем’єра, немає.

Причин тому декілька. По-перше, союз з ОПЗЖ як ідеологічним опонентом для СН вже виключений. По-друге, важко уявити і їх об’єднання з Євросолідарністю, особливо після того, як конфлікт Зеленського і Порошенка перейшов на особистості після звинувачення екс-президента в корупції. Тому про прем’єрство Петра Порошенка поки можна тільки фантазувати.

Статися це може, тільки якщо привести ситуацію в Україні до зафіксованої в Конституції парламентсько-президентської республіки, тобто коли президент перетворюється на суто декоративну фігуру і все вирішує парламент. Але знову ж таки, пам’ятаючи п’ятирічку Порошенка, важко уявити, що він знайде в парламенті багато співчуваючих йому депутатів, які будуть за нього голосувати.

Електорально Порошенко в крісло прем’єра може потрапити тільки з чорного ходу, враховуючи його колосальний антирейтинг, який, як і раніше, тримається на рівні понад 60%. Тут згадується горезвісний бульдозер на Банковій, до появи на якому Порошенко вважався збитим льотчиком. Але, потрібно віддати належне Петру Олексійовичу, він вміє чекати і тоді він дочекався того бульдозера, з якого почалося його сходження до крісла президента і того ж він чекає і зараз.

На відміну від Порошенка, Тимошенко останнім часом декларує принципово інший соціально-економічний курс, про що свідчить як її позиція щодо земельного питання, так і її виступи проти зовнішнього управління.

Але чи піде на таку заміну Зеленський – велике питання, бо на Банковій побоюються отримати занадто сильного прем’єра. Однак прискорити ухвалення президентом рішень можуть, наприклад, масові тарифні протести або розпад монобільшості – тобто ті чинники, які почнуть затягувати Україну у воронку політичної кризи.

З урахуванням боргових проблем України на зміні прем’єра головним чином може позначитися і зовнішній фактор. Тому в можливій прем’єріаді зовнішні партнери гратимуть не останню роль. Для них ідеальний кандидат той, хто найбільш зрозумілий і прогнозований у своїх діях. Потенційно в неконсервативному крилі Демпартії США користується довірою Арсеній Яценюк, який при цьому політично токсичний в Україні. Також цілком вірогідним кандидатом виглядає в.о. міністра енергетики Юрій Вітренко, бо він орієнтований на Захід, а тому не буде викликати жодних заперечень у МВФ.

Так чи інакше, у Зеленського немає можливості самостійного вибору, йому все одно доведеться, розглядаючи кандидатури глави уряду, координувати свій вибір з колективним Заходом і з олігархічним кооперативом в Україні. І хоча вплив Заходу набагато сильніший, навіть у цьому випадку у Порошенка мало шансів, оскільки у Байдена “осад залишився”. Він прекрасно розуміє і навряд чи забув, звідки свого часу йому прилетіли неприємності.

Джерело